В.о. Генпрокурора Ковальський: стабілізація інституції та прагматична взаємодія з НАБУ і САП

Призначення Антона Ковальського виконувачем обов’язки Генерального прокурора України в умовах гучної справи «Карфаген» та подальшої відставки попереднього очільника прокурорського відомства є логічним антикризовим кроком з боку Президента Володимира Зеленського задля стабілізації ключової інституції в правоохоронній системі , зменшення  репутаційної кризи навколо Офісу генпрокурора (Офіс) і зняття суспільної напруги

Представники профільних громадських організацій виділяють декілька аспектів цього кадрового рішення. По-перше, Антон Ковальський – не політична фігура, а класичний кадровий прокурор, який з 2011-го року пройшов усі кар’єрні щаблі системи, не заплямувавши свій професійний бекграунд. Він системна та прогнозована постать для Банкової. Фаховий та відповідальний керівник, надійна й порядна людина, за характеристиками колег.   

По-друге, не менш важливими критеріями призначення були відсутність  медійного корупційного шлейфу та провокаційних історій, пов’язаних з моральною складовою.  

По-третє, поза увагою влади не пройшли й іміджеві плюси, які вдалося додати Антону Ковальському в статусі керівника Хмельницької обласної прокуратури до загального реноме відомства на фоні масштабного скандалу з масовим оформленням прокурорами інвалідностей через МСЕК.

Утім, попри те, що фігура в. о. Генпрокурора Антона Ковальського є нетоксичною,  вона вже стала об’єктом пильної уваги з боку громадськості та ЗМІ, націлених на детальне вивчення його життєвого й  професійного шляху. Ба більше, в обставинах, що супроводжувалися відставкою екс-очільника  Руслана Кравченка, було б дивно, якби аналітики й представники антикорупційного сектору не піддавали експертизі кроки нового керівника Офісу.

У парламентському комітеті з питань правоохоронної діяльності відмічають, що перспектива погодження кандидатури Антона Ковальського на постійну посаду Генпрокурора буде залежати від якості та результатів його роботи в статусі в. о., стабілізації внутрішньої роботи відомства, нормалізації робочих контактів з НАБУ і САП,  а також від розвитку активізованої дискусії про необхідність запровадження прозорого конкурсу із залученням міжнародних експертів за законопроектом № 15343, як того вимагає Європейська комісія.

Робити висновки ще зарано, але перша офіційна заява Антона Ковальського в якості в. о. Генпрокурора була досить конструктивною та рішучою і щодо кадрового очищення в контексті справи «Карфаген», і щодо встановлення прагматичної взаємодії з НАБУ і САП.