Молоді ветерани війни розповідають старшокласникам про власний бойовий досвід

Костянтин і Назар закінчили школу кілька років тому, отже спільну мову зі старшокласниками знайшли дуже швидко. Гвардійці розповіли школярам про перші дні війни, оборону Київщини, звільнення населених пунктів, важкі бої, поранення та мотивацію боротися за остаточну перемогу

«Нас розділяють не тільки декілька років життя, а й війна. Ми її бачили, брали участь у ній. І моя мотивація в тім, щоб зробити все можливе, аби їм не довелося пройти нашим шляхом. Ми спілкувались на справді складні теми, але мені було не важко. Гадаю, що від таких зустрічей є велика користь, адже діти мають знати, наскільки важко здобувається незалежність України», – поділився враженнями Назар.

Нацгвардійці брали участь у відсічі збройної агресії на багатьох рубежах і напрямках. Із побратимами з інших підрозділів вони мужньо і професійно обороняли Україну. Костянтин у складі свого розрахунку знищив не один БТР російських загарбників, на Луганщині зазнав контузії, але вижив під масованим мінометним вогнем противника. Втім, про все це не став розповідати дітям. Натомість розповів, як, рятуючись від обстрілу, стрибнув в окоп якраз на голову командиру. І це викликало у дітей сміх.

«Ми воюємо за те, щоб ніхто ні нам, ні цим дітям, ні нашим батькам не наказував, як жити. Щоб ми були вільні самі обирати, як нам жити. А ще заради помсти. Якось на Київщині до нас вийшла жінка, сказала що росіяни вбили її доньку й просилася до нас у підрозділ. Але тут почався обстріл і вона кудись сховалася. От заради цієї жінки і її помсти, я і воюю з росіянами, які вдерлися і принесли стільки лиха нашим людям», – говорить Костянтин.

За відвертою і чесною розмовою ніхто і не помітив, як минув час. Про те, що дітям вже треба йти на уроки, всім сповістив шкільний дзвоник. Наостанок діти обнялися з гвардійцями, побажали їм удачі, а військовослужбовці – побажали дітям замість сирен і повітряних тривог чути лише гучний шкільний дзвоник.