Ми навчилися працювати в умовах воєнних дій і практично в режимі нонстоп, - герой-рятувальник про службу та реалії війни

Начальник караулу однієї з пожежно-рятувальних частин ДСНС у Запорізькій області достеменно не відає, скільки людей йому із колегами вдалося врятувати та витягти з небезпечної ситуації від початку вторгнення російських сил. Адже в роботу рятувальників війна внесла суттєві зміни

Валентин Стеценко майже 15 років професійно рятує людей, є лауреатом Всеукраїнської акції «Герой-рятувальник року». Свого часу, перебуваючи поза службою, він витягнув з полум’я пожежі двох дітей, а під час виконання службових обов’язків самотужки повернув до життя чоловіка, в якого зупинилося серце. Також він відомий тим, що брав участь в евакуації 165 дорослих та дітей з маріупольської «Азовсталі», яка тривала майже тиждень.

«Війна дуже вплинула на нашу службу, як і на всі інші в Україні. Зріс об’єм роботи, збільшився ризик через постійні обстріли. Ми навчилися працювати в умовах воєнних дій і практично в режимі нонстоп. Дуже часто приїздимо на місце прильотів ворожих снарядів та ракет, як знову починається обстріл.

Фактично тоді ніколи й ніде шукати якогось захисного прихистку, адже під завалами можуть перебувати люди, яких потрібно врятувати. Декілька моїх колег у таких ситуаціях зазнали поранень і травм та навіть загинули», - розповідає надзвичайник про свої будні.

Втім, під час війни у запорізьких надзвичайників стали кращими справи з технічним забезпеченням. Головне, як показала практика масштабних розборів завалів, що всі випробування вогнем та руйнацією витримували як техніка, так і люди.

«Спершу багато чого було нового, що на практиці не виконували раніше, зокрема, це робота під обстрілами. Зросло навантаження саме під час виїзду на виклик – коли ти прибуваєш, а допомоги одразу потребують десятки людей, є десятки жертв, яких слід деблокувати», - окреслює основні виклики у місії рятувальника під час війни.

За словами чоловіка, вони стали свідками цинічного ведення війни російськими військами, адже жодного разу не виїздили на ліквідацію наслідків влучань ворожих снарядів по якихось військових об’єктах – тільки цивільне житло і комунальна інфраструктура.

«Там гинули ні в чому неповинні люди, які мирно спали чи вели своє звичне життя», - констатує капітан служби цивільного захисту реалії війни.

Капітан служби цивільного захисту Валентин Стеценко став героєм нещодавно презентованої у Києві книги «МВС – рік повномасштабної війни. Історії героїзму та самопожертви».