Ціною власного життя врятував побратимів: подвиг бійця патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Миколи Дзидзи

Поліцейський героїчно загинув у вересні 2022 року на Донеччині у бою з російськими загарбниками

Коли його підрозділ потрапив у засідку росіян, він до останнього відстрілювався, знищивши велику кількість ворога.

Поліцейський спецпризначенець Микола Дзидза народився 23 липня 1988 року у селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області. Тут же і закінчив середню школу. Маючи за плечима строкову службу водієм та стрільцем військової частини у Збройних силах України, у 2014 році, не вагаючись, пішов захищати рідну землю на сході України.

Після повернення мав досвід служби в підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, у травні 2022 року став одним із бійців полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Загинув Микола Дзидза 29 вересня 2022 року під час контрнаступу українських військових у населеному пункті Ямпіль Донецької області. Йому було 34 роки.

Про те, яким був Микола Дзидза із позивним "Норка" розповідають його побратими. Бійці полку «Сафарі», які пліч-о-пліч з Миколою проривали ворожі укріплення на Донеччині, кажуть що саме професіоналізм «Норки» врятував їх життя.

Віталій, позивний «Ствол», командир 5-ї роти полку спецпризначення «Сафарі» згадує героїчний вчинок товариша: «29 вересня до нас надійшов наказ вибити ворога з міста Ямпіль Донецької області. Але у місті наш підрозділ попав у засідку. Ми відкрили вогонь по ворогу, а у відповідь росіяни почали "крити" нас. Микола почав відстрілюватися, чим зберіг багато життів своїх побратимів. Завдяки йому ми змогли виконати завдання до кінця та відбити місто».

Руслан Павлов, спецпризначенець полку «Сафарі», бойовий побратим Миколи Дзидзи:

«Норка» стояв на варті на нашій штурмовій бронемашині за крупнокаліберним кулеметом. Він цілив у гранатометника, який обстрілював нашу колону. Раптом ми почули, як він вигукнув «Слава Україні». А вже згодом зрозуміли, що це були його останні слова – в нього потрапили декілька ворожих куль», – таким запам’ятав останній день з життя загиблого товариша його побратим.

Ще один колега загиблого з позивним «Сява» каже, що Микола Дзидза був справжнім героєм, який зробив свою роботу на відмінно. «Він спрацював на випередження і завдяки йому ворог не міг вести бій. Це врятувало життя багатьох наших побратимів. Він був дуже веселою та доброю людиною. Я ділився з ним усім», - таким залишився Микола у спогадах друга.

Миколу Дзидзу товариші по службі згадують, як дуже хорошу та хоробру людину. Кажуть, він ніколи не підводив їх і завжди виконував те, що обіцяв. На «Норку» можна було покластися і на передовій, і у повсякденному житті.

Побратими пообіцяли піклуватися про найрідніших Миколи – дружину, доньку та синочка. «Його діти повинні знати, що їх тато – Герой, якого шанує вся громада, весь український народ. Їх тато зробив героїчний вчинок, і сотні людей стали на коліна, щоб подякувати йому за це. Він назавжди залишиться в пам’яті не тільки його сім’ї, а й цілого міста, країни…», - кажуть товариші.

Провести в останню путь Миколу Дзидзу зібралося дуже багато людей. Сотні людей ставали на коліна під час руху скорботного кортежу, який проїхався населеними пунктами Івано-Франківщини, а також вулицями обласного центру. Уся громада відклала свої справи, щоб гідно провести Героя в останню путь.

Дякуємо Воїну, захиснику України за мужність. Вічна та світла пам'ять Герою.